Година Коду 2015

8 грудня 2015 року пройшла  ‪#‎ГодинаКоду‬, у якій брали участь учні 4-го класу. Учні дуже вправно вправлялись у майстерності вирішення логічних задач, використовуючи блоки коду, допомагали Стіву чи Алексу в їхніх пригодах у світі Майнкрафт, навчались програмувати дроїдів та створювали власну гру космічної саги «Зоряні війни» у далекій-далекій галактиці.

Свою Годину Коду, як і в тому році,  я теж пройшла

Флешмоб у рамках проведення тижня інформатики "Реальне та віртуальне життя"

Тиждень інформатики 2014-2015 н.р.

Година коду

8 грудня 2014 року провела Годину Коду. Його метою є ознайомлення з основами програмування для усіх учнів. Фахівці з Google, Microsoft, Facebook, Twitter підготували завдання на основі відомих ігор AngryBirds та Plants vs. Zombies.
 Учні із захватом проходили різні етапи цієї програми.

Я пройшла рівень у Годині коду, який може отримати і кожен на  http://code.org

Школа майбутнього

Любі пані та панове,

Вас запрошуєм до школи

Наша школа незвичайна,

Вона тільки на екрані.

За проектом школярів

В нас не буде вчителів,

Ми вас просим відпочити

І до школи не ходити.

Ваш двійник за вас працює,

І ми зовсім не шуткуєм.

Ви не думайте, що вас

Вигнали зі школи,

Через те, що ви до нас

Відносились з любов’ю.

Ні, не тільки вас

Замінили учні,

Замість книжок в рідний клас

Принесли потужні

Ноутбуки і планшети,

Електронні книги,

Вони без всякої бешкети

Виконують всі вимогою

А ще ми хочем, щоб до школи,

Нас привозив велики, новий,

Автопілотний дельтоплан,

І щоб мав назву «Магеллан».

І ще хотілося б нам трошки

Щоб мали школу ми завдовжки,

Як той космічний корабель,

Що полетить у космос наче журавель,

Тоді ми зможемо без перепон

Дослідити весь космос із вікон.

Не хвилюйтесь ви за нас,

Адже ми перейшли в дев’ятий клас!

Ми вам все розповімо,

Ми вам все покажемо.

Вам треба тільки скап включити

І на власні очі все побачити.

А ще наш чудо школа-корабель

Проводить нам екскурсію серед морських скель.

Він, покоритель всіх морів і океанів,

Зробить з нас хоче справжнісіньких мічманів.

Наша школа незвичайна,

Вона тільки на екрані.

І ми ніколи не замінимо,

Книжок і вчителів, яких ми маємо!

Учениці 9-А класу Херсонської спеціалізованої школи № 27

Бабуркіна Ірина,

Пирогова Віталіна,

Матвієнко Яна,

Пендак Катерина,

Мамациашвилі Каміла

Ця робота - ессе- була написана для участі в конкурсі " Samsung назустріч знанням". У другий тур ми не пройшли, але ви зможете побачити відео шкіл команд учасників- перможців з 3 по 12 грудня на сайті http://www.samsung.com/ua/education/ та проголосувати за кращу школу майбутнього.

Отримали подяку від організаторів конкурсу за активну участь

МАЛЮК

Одного дня малюк пішов до школи.

Він був маленький, а вона - велика.

Та двері в клас вели уже знадвору,

А добрий вчитель на порозі кликав.

Навколо всі раділи і всміхались,

І школа завелика не здавалась.

І став малий щасливий, як ніколи.

Він був малюк. І він пішов до школи.

Одного ранку вчитель каже: «Діти,

Сьогодні з вами будем малювати.»

Малюк подумав: "Добре. Небо, квіти,

Я вмію все: корів, трамвай, курчата!

І тигра й левів, і човни і брата.

Дістану фарби й буду починати.

І був малий щасливий, як ніколи.

Бо він - малюк. І він прийшов до школи.

Та малюка спинив учитель: "Стій-но!

Іще не час. Не всі підготувались.

Малюк спинив свої уяви мрійні.

І зачекав. Так довго, як здавалось.

"А зараз, починаймо, - каже вчитель -

Сьогодні малювати будем квіти!"

Малюк подумав: "Добре. Квіти - вмію!

Я намалюю дивну: жовто-синю!!!"

Та вчитель знов його спиня: "Стривай-но!

Я покажу, як треба малювати

Дивись уважно. Фарби підбирай-но.

Ну ось. Тепер всі можуть починати.

Малюк поглянув і подумав: "Нене,

Це ж просто квітка. І стебло зелене!

Червона. Не цікава і звичайна.

Його ж була - чарівна, дивна, файна.

Та він промовчав. Не сказав нічого.

Про те, що в нього краща набагато

Перегорнув сторінку. І почав ізнову.

Просту червону квітку малювати.

Так, як на дошці показав учитель

Так треба. То про що жаліти?

Він і не вмів пручатися ніколи:

Він же - малюк, який прийшов до школи.

На другий день приніс учитель глину.

І каже дітям: "Будем щось ваяти"

Малюк подумав: "Добре". Вибрав синю

Й почав в руках шматочок розминати,

"Ліпити вмію я слонів, мишей, машини,

І змій страшних, і ягоди ожини..."

І був малий щасливий, як ніколи:

Бо він - малюк, і він прийшов до школи!

.

Та малюка спинив учитель: "Стій-но!

Іще не час. Не всі підготувались."

Розвіяв знов його уяви мрійні.

Малюк чекав. Знов довго, як здавалось.

" А зараз, починаймо! - каже вчитель -

Сьогодні посуд будемо ліпити.

Малюк подумав: "Чашку і сулію,

Велику ложку - посуд: я це вмію!"

.

Та вчитель каже: "Всі іще чекайте.

Сьогодні миску будемо ліпити".

Малюк подумав: "Добре. Всі ж бо знайте:

Таку зліплю, що бити-не-розбити!

Я форму їй зроблю чудову,

Таку ти не зустрінеш знову,

І розфарбую кольором небесним,

І вийде дивна мисочка чудесна!"

Та вчитель зупиня: "Малюк, куди ти?

Чекай іще, дивись сюди уважно:

Я покажу вам, миску як ліпити."

І показав. Повільно і поважно.

Малюк поглянув і подумав: "Нене,

Така проста. Глибока і зелена.

Порожня. Нецікава і звичайна..."

Його ж була - чарівна, дивна, файна.

Та він промовчав. Не сказав нічого

Про те, що в нього - ніде правди діти -

Багато краща. Всі зім'яв. І знову

Глибоку мисочку почав ліпити.

Таку, яку їм показав учитель.

Так треба. То про що жаліти?

Він і не вмів пручатися ніколи:

Він же - малюк, який прийшов до школи.

Малюк навчився всіх чекать терпляче,

І все робити так, як каже вчитель.

Він більше не малює так, неначе

Чарівні звірі бродять в дивних квітах.

Так сталось. Та одної днини

Змінились плани у його родини.

І в інше місто, до нової школи

Пішов малюк. В тривозі, як ніколи.

До класу двері не вели знадвору.

Були великі сходи. Потім - зала,

А потім знову вниз, по коридору,

І вже у клас. Це трішечки лякало.

Та знову всі раділи і всміхались,

І школа завелика не здавалась.

І став малий слухняний, як ніколи.

Вій був малюк. І він прийшов до школи.

І новий вчитель знову каже: "Діти,

Сьогодні з вами будем малювати!"

Малюк продовжував собі сидіти.

Подумав: "Добре". І почав чекати.

Питає вчитель: "Ти чого?" "Чекаю",

"Що будеш малювати?"'"Я не знаю,

ви не сказали". "Ти малюй, що знаєш."

"Якими кольорами?" "Як бажаєш!"

"Якщо всі намалюють однаково,

Як я дізнаюсь, де чия картинка?

А так - всі різні: весело й чудово!

Бери ж бо фарби й починай сторінку!"

Малюк не знав, що буде малювати,

Боявся ще раз вчителя спитати.

Намалював. І не подумав: "Нене!"

Червону квітку. І стебло зелене.

Звичайну квітку. Сумно, як ніколи.

Одного дня малюк пішов до школи.

(Переклад Є.Б. Пашювої)

Урок-тренінг "Подорож країною Інтернет"